Я Вікторія. Працюю психологом понад 9 років, супервізор психологів, проводжу супервізіі та підвищення психологів онлайн. Зараз навчаюсь в аспірантурі, третій курс.
Вартість супервізії для психологів (50 хвилин) така сама, як психолог бере зі свого клієнта за одну консультацію/сесію.
Детально про мої супервізії на цій сторінці
Запис на мої супервізії в телеграм.
Консультирую клієнтів. Умови та запис за посиланням.
Мої програми для психологів за посиланням.
Я довіряю дослідженням. Дослідження ефективності КПТ мені як фахівцю дуже цікаві, бо я працюю у цьому напрямі. Багато колег, і я в тому числі, висловлювали припущення, що просування КПТ було добре зрежисоване і розкручене для медійного впізнавання.
Дослідження проведено в 2024 році, далі переклад офиційного матеріалів дослідження, який я сама оплатила в бюро перекладів:
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є найбільш дослідженою формою психологічного лікування депресії та рекомендується в більшості керівництв з лікування. Однак недавні мета-аналізи не інтегрували результати випадкових випробувань, що досліджували її ефективність, і її ефективність порівняно з іншими психотерапіями, фармакотерапіями та комбінованим лікуванням для депресії залишається невизначеною. Ми провели пошук статей про КПТ у базах PubMed, PsycINFO, Embase та бібліотеці Cochrane, розділивши включені випробування на декілька підмножин для проведення мета-аналізів випадкових ефектів. У дослідженні було включено 409 випробувань (518 порівнянь) з 52 702 пацієнтами, тим самим проводячи найбільший мета-аналіз коли-небудь конкретного типу психотерапії для психічного розладу. Якість випробувань значно покращилася з часом (зі збільшенням кількостіко випробувань з низьким ризиком впливу, менше груп очікування та більшими обсягами вибірок). КПТ мала помірні до великих ефекти порівняно з контрольними умовами, такими як звичайний догляд і група очікування, які залишилися схожими в чутливих аналізах і все ще були значущими через 6-12 місяців після слідкування. Не було зменшення розміру ефекту КПТ в залежності від року публікації. КПТ була значно ефективнішою, ніж інші психотерапії, але різниця була невеликою і стала незначною в більшості чутливих аналізах. Ефекти КПТ не суттєво відрізнялися від фармакотерапій на короткий термін, але були значно більшими через 6-12 місяців після слідкування. Об’єднане лікування було ефективнішим, ніж фармакотерапії самі за короткий та довгий терміни, але не було ефективнішим за КПТ саму. КПТ була також ефективною як непосідома самодопомога, у закладах, а також у дітей та підлітків. Можемо зробити висновок, що ефективність КПТ при депресії документується у різних форматах, вікових групах, цільових групах та середовищах. Однак перевага КПТ перед іншими психотерапіями для депресії не виходить чітко з цього мета-аналізу. КПТ, здавалося б, така ж ефективна, як фармакотерапії на короткий термін, але ефективніша на довгий термін.
У 409 дослідженнях (518 порівнянь між КПТ та контрольною умовою) було включено 52 702 пацієнтів (27 000 у групах з КПТ та 25 702 у контрольних групах). Загальні характеристики досліджень та порівнянь наведені у Таблиці 1. Більшість досліджень набирали учасників через спільноту (n=181, 44,3%) або клінічні направлення (n=106, 25,9%). У більшості досліджень цільовою групою були дорослі загалом (n=160, 39,1%); 70 досліджень спрямовувалися на пацієнтів з загальними медичними розладами (17,1%), 41 дослідження на перинатальну депресію (10,0%) і 27 досліджень на дітей або підлітків (9,0%).
У більшості досліджень (n=226, 55,3%) депресія визначалася як відповідність критеріям депресивного розладу за допомогою діагностичного інтерв’ю, тоді як у 162 дослідженнях (39,3%) вона визначалася як бал вище порогового значення на шкалі самооцінки депресії. Середній вік учасників досліджень склав 40,1±14,98 років; середній відсоток жінок становив 69%. Більшість досліджень були проведені у США (n=141, 34,5%) або в Великій Британії та інших країнах Європи (n=141, 34,5%). Більшість досліджень (n=249, 60,8%) були опубліковані з 2011 року.
З 518 порівнянь більшість тестувала індивідуальний формат КПТ (n=206, 39,8%), тоді як 141 дослідження вивчали груповий формат (27,2%), 84 — формат підготовленої самодопомоги (16,2%), а 39 — формат непідготовленої самодопомоги (7,5%). У 211 порівняннях (40,7%) КПТ проводилася у більш ніж 12 сеансах.
З 409 досліджень 224 (54,8%) повідомляли про адекватне генерування послідовності розподілу, 201 (49,1%) — про адекватне засекречування розподілу умов, і 101 (24,7%) — про адекватне запобігання знанню про призначене втручання (засекречування оцінників); 262 (64,1%) провели аналізи за наміром лікувати. Ризик упливу був низьким у всіх чотирьох доменах у 131 дослідженні (32,0%), у двох або трьох доменах — у 173 дослідженнях (42,2%) і у жодному або одному домені — у 105 дослідженнях (25,7%).
Відсоток відгуків склав 0,42 (95% CI: 0,39–0,45) у КПТ та 0,19 (95% CI: 0,18–0,21) у контрольних умовах, що призвело до RR 2,13 (95% CI: 1,96–2,32) та NNT 4,7 (95% CI: 4,0–5,5) на користь КПТ (див. Таблицю 3). Більшість аналізів чутливості показали подібні результати, за винятком значущого публікаційного впливу, і RR було менше в дослідженнях з низьким ризиком упливу. Відсотки відгуків значно відрізнялися в залежності від контрольних умов, найнижчий відсоток був для списку очікувань (див. Таблицю 3 та додаткову інформацію). Відсоток ремісії становив 0,36 (95% CI: 0,31–0,42) для КПТ та 0,15 (0,12–0,18) для контрольних умов, що призвело до RR 2,45 (95% CI: 2,06–2,92) та NNT 3,6 (95% CI: 2,7–5,0). Цей відсоток залишався дуже схожим у чутливих аналізах, хоча він був трохи меншим (але все ще значущим) після коригування за публікаційним впливом. Ці результати слід розглядати обережно, оскільки різниця між звільненими та оціненими показниками ремісії була значущою (p=0,02) (див. Таблицю 3 та додаткову інформацію).
КПТ проти інших психотерапій
КПТ порівнювалась з іншими психотерапіями в 87 дослідженнях (82 порівняння; 6480 учасників, включаючи 3148 у КПТ та 3332 у інших терапіях). Основні аналізи показали дуже невеликий, але значущий ефект КПТ порівняно з іншими терапіями (g=0,06; 95% CI: 0–0,12; NNT=63), з низькою гетерогенністю (I2=31; 95% CI: 10–47) (див. Таблицю 4). Обмеживши дослідження тими, що мали низький ризик упливу, або виключивши викиди, або після коригування за публікаційним впливом, різниця між КПТ та іншими психотерапіями вже не була значущою. У підгрупових аналізах, де ми досліджували різні психотерапії, що порівнювалися з КПТ, ми не виявили показників того, що одна з цих терапій була більш або менш ефективною, ніж КПТ (див. Таблицю 4 та додаткову інформацію).
КПТ проти фармакотерапій та комбінованого лікування
КПТ порівнювалась з фармакотерапіями в 38 дослідженнях (38 порівнянь; 2979 учасників, включаючи 1459 у групах КПТ та 1520 у групах фармакотерапії). Між КПТ та фармакотерапіями значних різниць не виявлено (g=0,08; 95% CI: –0,07 до 0,24). Те саме спостерігалося в чутливих аналізах, хоча один із аналізів, що враховував публікаційний вплив, показав невеликий, але значущий ефект на користь фармакотерапій. Ні один з підгрупових аналізів не вказував на значущу різницю між підгрупами досліджень.
Ми могли порівняти КПТ у інституційних умовах з контрольними умовами у 10 дослідженнях (11 порівнянь; 448 учасників, включаючи 275 у КПТ та 173 у контрольних умовах). П’ять досліджень (шість порівнянь) проводилися у психіатричних стаціонарах, чотири — у домах престарілих, а одне — у іншому інституційному середовищі. Жоден з експериментів не був оцінений як з низьким ризиком впливу впливу. Ми виявили помірний до великого ефекту (g = 0,65; 95% ДІ: 0,21‐1,08) з високою гетерогенністю, який залишався значущим у більшості чутливих аналізів, але більше не був значущим у двох з трьох аналізів, що коригувалися на вплив публікаційного впливу (див. Таблицю 5 та додаткову інформацію). З огляду на невелику кількість експериментів і низьку якість, ми не проводили підгрупових аналізів.
У дітей та підлітків КПТ порівнювалася з контрольними умовами в 37 дослідженнях (39 порівнянь; 3 667 учасників, включаючи 1 859 у КПТ та 1 808 у контрольних групах). Ми виявили помірний ефект (g = 0,41; 95% ДІ: 0,25‐0,57; NNT = 8,1), з високою гетерогенністю (I2 = 78; 95% ДІ: 70‐84). Розмір ефекту залишався схожим у більшості чутливих аналізів. Кількість досліджень з низьким ризиком впливу була низькою, і розмір ефекту більше не був значущим у цій підгрупі. Один з розмірів ефекту, скоригованих на вплив публікаційного впливу, також був не значущим (див. Таблицю 5 та додаткову інформацію). У підгрупових аналізах ми виявили, що групи контролю за списком очікувань призводили до значно більших розмірів ефекту, ніж інші контрольні умови (p = 0,01), а дослідження з низьким ризиком впливу призводили до значно менших розмірів ефекту, ніж інші дослідження (p = 0,04).
Дослідження щодо КГТ розвиваються з часом. Якість досліджень покращилася, що можна побачити зі зростанням кількості випробувань з низьким ризиком впливу, зменшенням використання контрольних груп очікування та збільшенням обсягу включених досліджень. Кількість сеансів лікування значно зменшилася протягом років. У мета-регресійному аналізі ми не могли підтвердити, що ефект КГТ зменшився з часом, як це було запропоновано в попередньому дослідженні.
Висновки цього дослідження слід розглядати в контексті деяких обмежень. По-перше, велика гетерогенність була відзначена в багатьох аналізах, і підгрупові та мета-регресійні аналізи не змогли ідентифікувати всі джерела цієї гетерогенності, що свідчить про наявність різниці між випробуваннями, які не можуть бути пояснені виділеними характеристиками. По-друге, ризик впливу був великим у багатьох включених випробуваннях, і ефективність випробувань з низьким ризиком впливу була значно нижча у деяких аналізах. На щастя, кількість досліджень була настільки великою, що ми могли досліджувати результати в підмножинах випробувань з низьким ризиком впливу. Нарешті, ми виявили показники публікаційного впливу в багатьох аналізах, хоча декілька висновків залишилися стійкими після корекції на цей вплив.
Ми можемо зробити висновок, що КГТ ефективна у лікуванні депресії з помірним до великим ефектом розміру, і її ефект все ще значний протягом 12 місяців. Преваленція КГТ над іншими видами психотерапій не вибігає чітко з цього мета-аналізу. КГТ, схоже, така ж ефективна, як фармакотерапії на короткий термін, але ефективніша на довгий термін. Комбіноване лікування виявляється більш ефективним, ніж монотерапія фармакотерапії, але не ефективнішим за КГТ саму за себе. Ефективність КГТ у лікуванні депресії підтверджена в різних форматах надання, вікових групах, цільових групах та умовах.
Джерело:
Когнітивно-поведінкова терапія порівняно з контрольними станами, іншими видами психотерапії, фармакотерапією та комбінованим лікуванням депресії: комплексний метааналіз, що включає 409 досліджень з 52 702 пацієнтами
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC9840507/